Одним із найпоширеніших питань, з якими звертаються громадяни до адвокатів після змін у законодавстві про мобілізацію, є законність дій працівників Національної поліції під час доставлення військовозобов’язаних до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП). У суспільстві існує чимало міфів щодо повноважень поліції: одні вважають, що поліцейські можуть без будь-яких підстав доставити будь-яку особу до ТЦК, інші – що поліція взагалі не має права брати участь у таких заходах.

Насправді відповідь міститься у чинному законодавстві, яке визначає чіткі умови та межі участі поліцейських у виконанні заходів мобілізації.

Коли поліція має право здійснювати доставлення

Правовою підставою для участі поліції є положення Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також постанов Кабінету Міністрів України, які регулюють ведення військового обліку.

Зокрема, відповідно до статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція бере участь у забезпеченні виконання рішень органів державної влади у випадках, передбачених законом.

Водночас безпосередньою підставою для доставлення військовозобов’язаного є не саме бажання працівників поліції чи представників ТЦК, а офіційне звернення ТЦК щодо особи, яка не виконала обов’язок з’явитися за викликом або ухиляється від виконання правил військового обліку, за наявності передбачених законом підстав.

Чи може поліція доставити будь-яку особу до ТЦК

Ні.

Поліцейські не наділені правом самостійно визначати, кого необхідно доставити до територіального центру комплектування.

Доставлення можливе лише тоді, коли існують законні підстави, передбачені нормативними актами. Сам факт перебування чоловіка призовного віку на вулиці, блокпості чи в громадському місці не є достатньою підставою для примусового доставлення.

Так само не є підставою:

• відсутність при собі військово-облікового документа;
• небажання особи спілкуватися з представниками ТЦК;
• відмова добровільно пройти до службового автомобіля;
• припущення про можливе порушення правил військового обліку.

У кожному випадку працівники поліції повинні діяти виключно в межах своїх повноважень і мати належне правове обґрунтування своїх дій.

Перевірка документів та встановлення особи

Одним із найбільш поширених повноважень поліції є перевірка документів.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський має право вимагати пред’явлення документів, що посвідчують особу, лише у випадках, прямо передбачених законом.

Поліцейський повинен повідомити:

• своє прізвище;
• посаду;
• спеціальне звання;
• причину перевірки документів;
• правову підставу такої перевірки.

Лише після цього особа зобов’язана виконати законну вимогу.

Якщо поліцейський відмовляється повідомити підстави перевірки або не може пояснити правову причину своїх дій, це може свідчити про порушення вимог законодавства.

Чи можуть застосовувати фізичну силу

Застосування фізичної сили є винятковим заходом.

Відповідно до статей 42–45 Закону України «Про Національну поліцію», фізична сила, спеціальні засоби та заходи примусу можуть застосовуватися лише тоді, коли інші способи виконання законних повноважень виявилися неефективними або їх застосування є неможливим.

При цьому поліцейський повинен:

• діяти пропорційно;
• використовувати мінімально необхідний примус;
• припинити застосування сили одразу після досягнення законної мети;
• за можливості попередити особу про намір застосувати примус.

Непокора законній вимозі поліцейського сама по собі не означає автоматичної можливості застосування необмеженої фізичної сили.

Чи є доставлення адміністративним затриманням

Не кожне доставлення є адміністративним затриманням.

Адміністративне затримання регулюється статтями 260–263 КУпАП та застосовується виключно у випадках, прямо визначених законом.

Якщо особу фактично позбавили можливості вільно залишити місце перебування, посадили до службового автомобіля всупереч її волі або доставили до ТЦК без можливості відмовитися, такі дії можуть свідчити про фактичне обмеження свободи.

У таких випадках повинні бути дотримані всі процесуальні гарантії:

• повідомлення про підстави затримання;
• складання відповідних процесуальних документів (якщо цього вимагає закон);
• право повідомити близьких осіб;
• право на правничу допомогу адвоката.

Недотримання цих вимог може бути підставою для оскарження дій посадових осіб.

Які права має особа під час спілкування з поліцією

Навіть якщо поліція діє в межах своїх повноважень, громадянин не втрачає своїх конституційних прав.

Особа має право:

• знати підставу звернення до неї;
• отримати інформацію про правову підставу перевірки документів;
• вимагати пред’явлення службового посвідчення поліцейського;
• користуватися правничою допомогою адвоката;
• фіксувати дії посадових осіб на відео, якщо це не перешкоджає виконанню ними службових обов’язків;
• отримати копії складених щодо неї документів;
• оскаржити незаконні дії поліцейських у судовому порядку.

Що робити, якщо доставлення було незаконним

Якщо особа вважає, що її доставили до ТЦК без достатніх правових підстав або із застосуванням надмірного примусу, доцільно:

1. Зафіксувати обставини події (відеозаписи, фото, контакти свідків).
2. Запам’ятати або записати дані поліцейських і представників ТЦК.
3. Отримати копії всіх складених документів.
4. Негайно звернутися до адвоката.
5. Подати адвокатські запити до ТЦК та Національної поліції для витребування документів, які стали підставою для доставлення.
6. За наявності підстав звернутися зі скаргою до керівництва поліції, органів прокуратури або до адміністративного суду з вимогою визнати дії посадових осіб протиправними.

Практика адміністративних судів свідчить, що саме належно зібрані докази мають вирішальне значення під час оцінки законності дій поліцейських.

Практичні рекомендації адвоката

У справах, пов’язаних із доставленням до ТЦК, важливо оцінювати не лише кінцевий результат, а й дотримання процедури. Навіть якщо особа мала обов’язок з’явитися до ТЦК, це не означає, що посадові особи можуть ігнорувати вимоги закону.

Адвокат насамперед перевіряє:

• чи існували законні підстави для звернення ТЦК до поліції;
• чи було належним чином оформлено відповідні документи;
• чи діяли поліцейські в межах своїх повноважень;
• чи були дотримані права особи під час перевірки документів і доставлення;
• чи не було допущено перевищення влади або службових повноважень.

Саме тому своєчасне отримання інформації через адвокатські запити, аналіз документів та оперативне звернення до суду у разі порушення прав є найбільш ефективним способом захисту.

Висновок

Повноваження Національної поліції під час доставлення військовозобов’язаних до ТЦК не є необмеженими. Поліцейські можуть діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України і законами. Кожне втручання у право на свободу пересування чи особисту недоторканність повинно мати чітке правове обґрунтування, бути пропорційним і здійснюватися з дотриманням процесуальних гарантій.

Якщо ці вимоги порушені, особа має право на ефективний юридичний захист, зокрема шляхом подання адвокатських запитів, оскарження дій посадових осіб та звернення до адміністративного суду.

Читайте також:

• Розшук військовозобов’язаних: що це означає, які наслідки та як діяти законно;
• Як оскаржити штраф ТЦК: строки, порядок, судова практика;
• Адвокатський запит до ТЦК та Національної поліції: як отримати необхідну інформацію;

Адвокатський запит – один із найефективніших інструментів захисту клієнта

В умовах воєнного стану кількість спорів, пов’язаних із діяльністю територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), суттєво зросла. До адвокатів дедалі частіше звертаються громадяни, які потребують правової допомоги у зв’язку з накладенням штрафів за порушення правил військового обліку, внесенням інформації до інформаційних баз, доставленням до ТЦК працівниками поліції, отриманням повісток, оформленням відстрочки від мобілізації або перевіркою відомостей щодо можливого розшуку.

У більшості таких справ ключове значення має своєчасне отримання достовірної інформації від органів державної влади. Саме адвокатський запит дозволяє отримати документи та відомості, необхідні для оцінки законності дій посадових осіб, підготовки позову до суду або формування правової позиції клієнта.

На практиці саме відповідь на адвокатський запит нерідко стає вирішальним доказом у судовому процесі. Водночас посадові особи ТЦК або Національної поліції не завжди надають інформацію добровільно, посилаючись на конфіденційність, службову інформацію або персональні дані. Чи є такі відмови законними? У більшості випадків – ні.

Що таке адвокатський запит

Відповідно до статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатський запит є письмовим зверненням адвоката до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб щодо надання інформації або копій документів, необхідних для надання правової допомоги клієнту.

Особливість адвокатського запиту полягає в тому, що він є спеціальним процесуальним інструментом, який забезпечує реалізацію конституційного права особи на професійну правничу допомогу, гарантованого статтею 59 Конституції України.

Таким чином, адвокат не просить надати інформацію «з власної цікавості», а реалізує право клієнта на ефективний захист.

Які нормативні акти регулюють надання інформації

Порядок розгляду адвокатських запитів визначається низкою нормативно-правових актів, серед яких:

• Конституція України;
• Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
• Закон України «Про інформацію»;
• Закон України «Про доступ до публічної інформації»;
• Закон України «Про захист персональних даних»;
• Закон України «Про звернення громадян» (у випадках, коли він застосовується до окремих звернень);
• Кодекс України про адміністративні правопорушення (щодо відповідальності за неправомірну відмову у наданні інформації).

Водночас адвокатський запит не є зверненням громадянина у розумінні Закону України «Про звернення громадян», а регулюється спеціальними нормами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Саме спеціальний закон визначає порядок його подання, строки розгляду та обов’язки адресата.

Яку інформацію адвокат має право отримати від ТЦК

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є суб’єктами владних повноважень. Вони здійснюють функції у сфері ведення військового обліку, мобілізаційної роботи та виконання інших повноважень, визначених законодавством.

У межах представництва інтересів клієнта адвокат має право витребувати інформацію, яка безпосередньо стосується його довірителя. Зокрема, це можуть бути:

• копії постанов про накладення адміністративного стягнення;
• копії протоколів про адміністративні правопорушення;
• інформація про дату та підстави внесення особи до відповідних обліків;
• відомості щодо направлення повісток;
• інформація про результати розгляду заяв щодо відстрочки;
• копії рішень комісій;
• інформація про перебування особи на військовому обліку;
• відомості щодо направлення матеріалів до органів Національної поліції;
• копії документів, на підставі яких приймалися відповідні рішення;
• інформація щодо розгляду звернень громадянина.

Кожна із зазначених категорій документів може мати вирішальне значення при підготовці адміністративного позову або оскарженні рішень ТЦК.

Чи може ТЦК відмовити у наданні інформації

Одним із найпоширеніших аргументів для відмови є посилання на Закон України «Про захист персональних даних».

Однак така підстава не завжди є законною.

Якщо адвокат діє в інтересах клієнта та підтверджує свої повноваження ордером або дорученням центру безоплатної правничої допомоги, він має право отримувати інформацію, що стосується саме цієї особи.

Передача персональних даних самому суб’єкту персональних даних або його законному представнику не є порушенням законодавства про захист персональних даних.

Так само не відповідають вимогам закону формальні відповіді на кшталт:

• «інформація має службовий характер»;
• «матеріали містять персональні дані»;
• «відомості не підлягають розголошенню»;
• «надання інформації не передбачено».

Кожна відмова повинна бути мотивованою, містити посилання на конкретні норми закону та пояснювати, чому саме запитувана інформація не може бути надана.

У разі необґрунтованої відмови такі дії можуть бути оскаржені в адміністративному суді.

Строк розгляду адвокатського запиту

Відповідно до статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідь на адвокатський запит повинна бути надана не пізніше п’яти робочих днів з дня його отримання.

Якщо запит стосується значного обсягу інформації або потребує пошуку серед великої кількості документів, строк може бути продовжений до двадцяти робочих днів.

Водночас адресат зобов’язаний письмово повідомити адвоката про продовження строку розгляду із зазначенням причин такого продовження.

На практиці порушення строків є досить поширеним явищем. Деякі ТЦК взагалі не відповідають на адвокатські запити або надсилають відповідь через декілька місяців. Такі дії суперечать вимогам закону та можуть бути предметом судового оскарження.

Адвокатський запит є не просто способом отримання інформації, а одним із ключових інструментів захисту прав клієнта у спорах із територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Саме своєчасно отримані документи та відомості часто дозволяють встановити порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності, підтвердити або спростувати факт направлення повісток, перевірити законність внесення інформації до відповідних обліків, а також сформувати належну доказову базу для звернення до суду.

Посадові особи ТЦК зобов’язані розглядати адвокатські запити відповідно до вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Формальні посилання на захист персональних даних, службовий характер інформації чи інші загальні підстави не звільняють орган державної влади від обов’язку надати мотивовану відповідь, якщо адвокат діє в інтересах свого клієнта та належним чином підтвердив свої повноваження.

Разом із тим практика свідчить, що найбільше труднощів виникає саме при отриманні інформації від органів Національної поліції щодо перебування особи в розшуку, підстав її затримання, виконання звернень ТЦК та взаємодії між цими органами. Саме ці питання нерідко стають предметом судових спорів і потребують особливої уваги адвоката.

Читайте також:

• Розшук військовозобов’язаних: що це означає, які наслідки та як діяти законно;
• Як оскаржити штраф ТЦК: строки, порядок, судова практика;

Штраф від ТЦК — не завжди законний

Останніми роками значно зросла кількість постанов територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) про притягнення громадян до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку.

Разом із тим судова практика свідчить, що значна кількість таких постанов скасовується судами через порушення процедури, недоведеність вини або пропуск строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Тому отримання постанови про накладення штрафу ще не означає, що її необхідно беззастережно виконувати.

---

За що ТЦК може накласти штраф?

Найчастіше постанови виносяться за статтями 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).

До поширених підстав належать:

• порушення правил військового обліку;
• неповідомлення про зміну персональних даних;
• неявка за викликом ТЦК без поважних причин;
• неподання документів, передбачених законодавством;
• інші порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Правовими підставами є:

• статті 210, 210-1, 235, 251, 256, 268, 277, 280, 283, 287–289 КУпАП;
• Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу»;
• Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
• Постанова Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022.

---

Які права має особа під час розгляду справи?

Відповідно до статті 268 КУпАП, особа має право:

• знати, у чому її обвинувачують;
• ознайомитися з матеріалами справи;
• надавати пояснення;
• подавати докази;
• заявляти клопотання;
• користуватися правовою допомогою адвоката;
• виступати рідною мовою;
• оскаржити постанову.

Порушення цих прав є однією з найпоширеніших підстав для скасування постанови судом.

---

Найпоширеніші підстави для скасування штрафу

1. Порушення процедури складання протоколу

Стаття 256 КУпАП визначає обов’язкові реквізити протоколу.

На практиці часто зустрічаються:

• відсутність пояснень особи;
• неправильне зазначення дати;
• відсутність свідків;
• нероз’яснення прав;
• відсутність підписів.

Якщо протокол складено з істотними порушеннями, це може свідчити про недотримання процедури притягнення до відповідальності.

---

2. Особу не повідомили належним чином

ТЦК повинен довести факт належного повідомлення про виклик.

Сам факт направлення повістки не завжди підтверджує її отримання.

Якщо доказів повідомлення немає, суди нерідко стають на бік громадянина.

---

3. Відсутність доказів вини

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами є лише фактичні дані, отримані у встановленому законом порядку.

Обов’язок доведення обставин правопорушення покладається на орган, який розглядає справу.

Припущення або формальні посилання не можуть бути достатньою підставою для накладення штрафу.

---

4. Закінчення строків притягнення

Однією з найефективніших підстав для скасування штрафу є пропуск строків, визначених статтею 38 КУпАП.

Для більшості адміністративних правопорушень адміністративне стягнення може бути накладене:

• не пізніше трьох місяців із дня виявлення правопорушення (у випадках, передбачених законом);
• із дотриманням загальних строків давності, встановлених КУпАП.

У справах щодо військового обліку саме питання початку перебігу строку стало предметом численних судових спорів. Апеляційні суди вже сформували практику, відповідно до якої для окремих категорій правопорушень строк обчислюється з моменту фактичної неявки або виявлення порушення, а не довільно визначеної дати.

---

Строк оскарження постанови

Згідно зі статтею 289 КУпАП, постанову можна оскаржити протягом 10 днів з дня її винесення або отримання (залежно від обставин та способу вручення).

Якщо строк пропущено з поважних причин, він може бути поновлений судом або органом, який розглядає скаргу.

До поважних причин можуть належати:

• перебування за кордоном;
• хвороба;
• несвоєчасне отримання постанови;
• інші об’єктивні обставини.

---

До якого суду звертатися?

Якщо особа оскаржує постанову ТЦК як рішення суб’єкта владних повноважень, спір розглядається місцевим загальним судом як адміністративним судом відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Позов може містити вимоги про:

• визнання постанови протиправною;
• скасування постанови;
• закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

---

Які документи необхідно підготувати?

До позову доцільно додати:

• копію постанови;
• копію протоколу (якщо він складався);
• документи, що підтверджують поважні причини;
• докази порушення процедури;
• адвокатські запити та отримані відповіді;
• інші документи, що підтверджують доводи позивача.

---

Судова практика

Судова практика 2024–2026 років свідчить, що суди регулярно скасовують постанови ТЦК у випадках:

• відсутності належних доказів правопорушення;
• недотримання процедури розгляду справи;
• нероз’яснення особі її процесуальних прав;
• пропуску строків накладення адміністративного стягнення;
• недоведення факту належного повідомлення про виклик.

Разом із тим кожна справа оцінюється індивідуально. Сам факт наявності постанови не означає, що вона буде автоматично скасована, але й не позбавляє особу права на ефективний судовий захист.

---

Що буде, якщо не сплатити штраф?

Відповідно до статей 307–308 КУпАП, штраф має бути сплачений у встановлений законом строк. Якщо постанова не оскаржується та набирає законної сили, її можуть передати на примусове виконання, а в окремих випадках закон передбачає стягнення штрафу у подвійному розмірі.

Саме тому бездіяльність часто є менш вигідною стратегією, ніж своєчасне оскарження.

---

Практичні рекомендації адвоката

Якщо ви отримали постанову ТЦК:

1. Не сплачуйте штраф автоматично лише через факт його винесення.
2. Перевірте дату отримання постанови та не пропустіть строк на її оскарження.
3. Витребуйте матеріали адміністративної справи.
4. Перевірте дотримання процедури складання протоколу та розгляду справи.
5. За потреби зверніться за правовою допомогою для підготовки адміністративного позову.

---

Читайте також

• Розшук військовозобов’язаних: що це означає, які наслідки та як діяти законно

Висновок

Право на судовий захист гарантоване статтею 55 Конституції України. Якщо ви вважаєте, що постанова ТЦК винесена без належних правових підстав або з порушенням встановленої законом процедури, її можна оскаржити.

Успіх у таких справах значною мірою залежить від своєчасного звернення до суду, належної доказової бази та правильного застосування норм матеріального й процесуального права. Перед поданням позову доцільно провести юридичний аналіз матеріалів справи, щоб визначити найбільш ефективну стратегію захисту.

Після запровадження оновлених правил військового обліку все більше громадян стикаються з інформацією про перебування у розшуку через порушення правил військового обліку. При цьому далеко не кожен випадок означає кримінальне переслідування або наявність судового рішення. Розглянемо, що означає такий розшук, які його правові наслідки та коли необхідно звернутися за правовою допомогою.

Що означає «перебувати у розшуку»?

У більшості випадків йдеться не про кримінальний розшук, а про внесення інформації щодо особи до відповідних інформаційних обліків у зв’язку з невиконанням вимог законодавства про військовий обов’язок і військову службу.

Підставами можуть бути:

• неявка за повісткою;
• неповідомлення про зміну місця проживання;
• неуточнення військово-облікових даних;
• інші порушення правил військового обліку.

Водночас кожна ситуація є індивідуальною, а законність внесення особи до відповідних обліків має бути належним чином підтверджена.

Чи означає це автоматичну кримінальну відповідальність?

Ні.

Факт перебування у розшуку сам по собі не свідчить про відкриття кримінального провадження.

Необхідно розмежовувати:

• адміністративну відповідальність за порушення правил військового обліку;
• кримінальну відповідальність за ухилення від мобілізації чи військового обов’язку, яка можлива лише за наявності передбачених законом підстав.

Саме тому важливо встановити, який саме орган ініціював розшук, на підставі яких документів та чи відповідають такі дії вимогам законодавства.

Як перевірити інформацію?

Отримати інформацію можна законними способами, зокрема шляхом:

• направлення адвокатського запиту;
• звернення до органів Національної поліції;
• аналізу матеріалів адміністративного чи кримінального провадження (за наявності);
• отримання інформації від відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Самостійно отримати повну інформацію громадянину не завжди можливо, тоді як адвокат має передбачені законом інструменти для витребування необхідних відомостей.

Які можуть бути наслідки?

Залежно від конкретної ситуації можливі:

• адміністративне затримання у випадках, передбачених законом;
• складання протоколу про адміністративне правопорушення;
• доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
• відкриття кримінального провадження (лише за наявності законних підстав).

При цьому будь-які дії посадових осіб повинні здійснюватися виключно в межах закону. Порушення процедури може бути підставою для їх оскарження.

Коли варто звернутися до адвоката?

Професійна правова допомога доцільна, якщо:

• ви дізналися про перебування у розшуку;
• вас затримали працівники поліції;
• отримали повідомлення про необхідність з’явитися до ТЦК;
• необхідно перевірити законність внесення до інформаційних обліків;
• потрібно оскаржити незаконні рішення або дії посадових осіб.

Своєчасне звернення до адвоката дозволяє оцінити ризики, визначити правильну правову позицію та уникнути помилок, які можуть ускладнити подальший захист ваших прав.

Висновок

Перебування у розшуку у зв’язку з питаннями військового обліку не завжди означає вчинення кримінального правопорушення. Водночас ігнорування ситуації може призвести до негативних правових наслідків.

Перед прийняттям будь-яких рішень варто з’ясувати фактичні обставини справи, отримати офіційну інформацію та оцінити законність дій державних органів. Лише після цього можна обрати найбільш ефективний спосіб захисту своїх прав.

Встановлення факту самостійного виховання дитини: для чого потрібно?

Чи можна виїхати за кордон, якщо є рішення суду про самостійне виховання дитини одним із батьків?

В Україні багато батьків виховують дітей без участі іншого з батьків. Для отримання пільг, соціальної допомоги, податкових знижок або можливості виїхати з дитиною за кордон часто потрібно юридично підтвердити цей факт.
У таких випадках застосовується судова процедура встановлення факту самостійного виховання дитини.

Чому може знадобитися встановлення факту самостійного виховання

• Для оформлення соціальної допомоги як одинокому батьку/матері.
• Для отримання податкових пільг.
• Для виїзду за кордон з дитиною без згоди іншого з батьків (у передбачених законом випадках).
• Для вирішення судових або адміністративних питань, де потрібен підтверджений статус.

Як проходить процедура

1. Підготовка доказів

Щоб суд встановив факт самостійного виховання, потрібно показати, що другий з батьків:

• не проживає з дитиною;
• не бере участі у вихованні;
• не допомагає матеріально.

Доказами можуть бути:

• довідка про місце проживання дитини;
• характеристика зі школи чи садка;
• акти служби у справах дітей;
• покази свідків;
• документи про несплату аліментів (за наявності).

---

2. Подання заяви до суду

• Заява подається в порядку окремого провадження.
• Подається за місцем проживання дитини або заявника.

---

3. Розгляд справи судом

Суд розглядає документи, може заслухати свідків і представників служби у справах дітей. Якщо обставини підтверджуються, ухвалюється рішення.

---

4. Використання рішення

Рішення суду є офіційною підставою для:

• отримання соціальної допомоги;
• оформлення пільг;
• подальших юридичних дій (виїзд за кордон, подання документів до органів влади тощо).

---

Чому варто звернутися до адвоката

Хоча справа відносно проста, помилки у формулюваннях або недостатні докази можуть призвести до відмови. Адвокат допоможе:

• правильно сформулювати заяву;
• зібрати необхідні документи;
• представити інтереси в суді.

---

Висновок

Встановлення факту самостійного виховання дитини — це реальний і законний механізм, який допомагає одиноким батькам захищати свої права. Якщо ви опинилися в такій ситуації, варто діяти за підтримки фахівця.

---

📩 Потрібна допомога з підготовкою документів або представництвом у суді? Зверніться до адвоката — консультація допоможе уникнути помилок і зекономити час.

Встановлення факту проживання однією сім’єю без шлюбу.

Спільне життя без офіційного шлюбу – поширене явище, але коли виникають майнові питання, важливо юридично підтвердити факт спільного проживання.

⚖ Чому це важливо?
✔ Поділ спільно набутого майна.
✔ Оформлення спадщини після смерті партнера.
✔ Отримання соціальних чи пенсійних виплат.

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Які критерії вказують на фактичне існування сім’ї, тобто фактичний шлюб між чоловіком та жінкою? Це:

• спільне проживання чоловіка і жінки;
• спільний побут;
• взаємні права і обов’язки.

Виходячи з судової практики, до суду із заяою — про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу, можна звернутися, якщо спільне проживання чоловіка та жінки відповідають таким умовам:

• має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім’єю, термін спільного проживання (не менше п’яти років);
• мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом);
• відсутній спір про право.

До якого суду звернутись?

Заява про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу подається до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем її проживання.

Як діяти, якщо проживала однією сім’єю без шлюбу із загиблим військовослужбовцем?

 Справи про встановлення факту проживання однією сім’єю без шлюбу із загиблим військовослужбовцем підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства незалежно від мети звернення до суду (зокрема, підтвердження соціального статусу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім’ї військовослужбовця) і наявності в заявника певних цивільних прав та обов’язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб’єктами владних повноважень.

Які докази необхідно зібрати?

До заяви додаються документи та докази того, що між заявником та іншою особою мали місце фактичні шлюбні стосунки:

1. Докази, які підтверджують наявність факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу:

• свідоцтва про народження дітей;
• довідки з місця проживання;
• свідчення свідків;
• листи ділового та особистого характеру;
• свідоцтво про смерть одного із «подружжя»;
• свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько;
• виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення;
• заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного).

2. Докази, що свідчать про спільне ведення господарства (спільна сплата рахунків, оформлення кредитів, докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності), довідки (або акти обстежень житлових умов).

Як адвокат, я допоможу вам:

✅ Зібрати необхідні докази (свідчення, документи, довідки)
✅ Підготувати заяву до суду
✅ Представити ваші інтереси у суді та досягти справедливого рішення

📩 Пишіть або телефонуйте 📞 [+380506339616] – розкажу, як захистити ваші права!

Під час воєнного стану, так трапилось, що близкі родичі вимушено або зінших об’єктивних причин, залишились проживати на тимчасово окупованій території України. На жаль може статися смерть осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України.

Досить часто, перед родичами виникає питання- Як отримати свідоцтво про смерть?

Вихід тільки один! Звернутися до суду із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України.

Якщо родичі померлого мешкають в регіоні, де відсутня можливість звернення до відділів ДРАЦС (території, де державні органи не здійснюють повноваження через військові дії), вони можуть звернутися через представника або адвоката.

Повноваження адвоката на надання правової допомоги підтверджуються документально відповідно до ч.1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Як звернутись до суду?

Члени сім’ї померлого, їхні представники або інші заінтересовані особи для встановлення факту смерті особи, яка померла на тимчасово окупованій території України, мають звернутися до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Які документи потрібні?

• Заява про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, в якій має бути зазначено:

1. який факт заявник просить встановити та з якою метою;
2. причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
3. докази, що підтверджують факт.

Які докази треба подати?

• письмові свідчення очевидців, фото з місця поховання, медичні документи про смерть тощо;

Судовий збір.

Заявники у справах за заявами про встановлення факту смерті, поданих у зв’язку із воєнним станом, надзвичайним станом, збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, поданих у зв’язку із воєнним станом, надзвичайним станом, збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, звільняються від сплати судового збору під час розгляду справ даної категорії (пункт 21 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»).

Судове рішення.

Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

Копія судового рішення видається учасникам справи негайно після його ухвалення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.
У разі проведення державної реєстрації смерті на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, надісланого судом, свідоцтво про смерть оформлюється та видається заявнику під час його звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану.В

У разі необхідності отримання консультації адвоката або правничої допомоги, можна звернутися за контактами зазначеними на сайті.

т. +380506339616

Під час воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях державна реєстрація актів цивільного стану  проводиться будь-яким органом державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» .

Також, до віідлу ДРАЦС може звернутися представник на підставі нотатріально посвідченої довіреності від батьків новонародженої дитини або адвокат, на підставі документа, відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є документи, що підтверджують факт народження. (частина четверта статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», пункт 2 глави 1 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Мін’юсту від 18.10.2000  № 52/5).

Якщо у вас відсутності документи належної форми, необхідно встановити факт народження особи в судовому порядку.

В такому випадку підставою для державної реєстрації народження буде рішення суду про встановлення факту народження такою жінкою.

Як звернутися до суду?

ВАЖЛИВО ЗНАТИ! Для звернення до суду — отрмання відмови органу ДРАЦС не потрібно.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду листом від 22.04.2021 року № 985/0/208-21 на адресу голів апеляційних судів зазначив, що для встановлення фактів народження та смерті вимога місцевих судів про необхідність отримання громадянами письмової відмови в органах державної реєстрації актів цивільного стану не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.Отже, заявнику не потрібно звертатися до органів державної реєстрації актів цивільного стану для отримання відмови у проведенні реєстрації народження, а звертатися одразу безпосередньо до відповідного суду для встановлення фактів народження.

Відповідно до ст. 317 Цивільного процесуального кодексу України, заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім’ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Чи може адвокат звернутися до суду?

Так, адвокатом може бути подана заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, на підставі повноважень визначених відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»

Судовий збір за подання заяви до суду.

Заявники по таким справам звільнені від сплати судового збору.

Які докази слід додати?

До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Для підтвердження факту народження дитини можуть бути подані такі докази:

• письмові свідчення очевидців, у т.ч. людини, яка приймала пологи;
• копію медичного свідоцтва про народження дитини, виданою на тимчасово окупованій території (якщо вона збереглась) або інші документи з медичної установи (наприклад, обмінна карта породіллі, результати скрінінгів, медичних досліджень);
• свідоцтво про народження, яке було видане на тимчасово окупованій території України.

Що робити після отримання рішення суду?

Заявник або його представник, адвокат може безпосередньо звернутися з копією судового рішення до ДРАЦСу, який має провести державну реєстрацію народження та видати на його підставі відповідне свідоцтво.

Важливо знати! Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Отримання консультації адвоката

Для отримання консультації адвоката звертайтесь за контактами зазначеними на сайті.

• тел. +380506339616